Франківськ: Марія Логвінова, Олександра Бабецька, Дарія Сидор
«Можеш зробити для себе —
значить, можеш
допомогти іншим» 
Обличчя жіночого руху Прикарпаття, це не нова політична партія, це кампанія, присвячена жіночому лідерству в Івано-Франківській області та ролі жінок у захисті прав людини.
— історії жінок із наших громад, де жінки відповідають на питання:
1. Розкажіть про себе: звідки ви, чим займаєтесь?
2. Коли ви вперше відчули в собі лідерку?
3. Чи помічаєте ви, як за останні роки змінилося ставлення до жінок у вашій професії або сфері діяльності?
4. Що змінюється, коли жінка приходить у «традиційно чоловічу» сферу?
5. Яке головне послання або підтримку ви хотіли б передати жінкам саме з вашої громади?
6. Чи є фемінітив, який вам найбільше подобається?
7. За яке право ви сьогодні відчуваєте найбільшу вдячність або ж яке вам найбільш цінне?
1. Марія Логвінова — адвокатка, професорка кафедри правоохоронної діяльності Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, регіональна представниця Всеукраїнської асоціації жінок-юристок ЮРФЕМ в Івано-Франківській області.
2. Лідерство — це те, до чого я прагну. Швидше за все я на половині шляху. Я розумію рівень відповідальності, який несе моя професія, як науковиці, адвокатки й правозахисниці і усвідомлюю, що володіння лідерськими якостями є необхідністю. Водночас я маю приклади жінок-лідерок, до рівня яких прагну дійти.
3. Так, відчуваю. І в адвокатурі, і в науковій сфері, і загалом у юриспруденції жінки займають міцні позиції та демонструють високі, якісні результати своєї роботи.
4. На жаль, досі трапляється, що жінку оцінюють за зовнішністю — одягом, фігурою, фізичними рисами. Але водночас уже сформувалося середовище чоловіків, які готові оцінювати жінку насамперед за її розумовими якостями. І саме це, на мою думку, дає справді прогресивний результат.
5. Не боятися змін і власних сумнівів, ділитися знаннями й практиками з колежанками та бути відкритими (настільки, наскільки це можливо).
6. Фемінітиви мені дуже імпонують. Особливо цікаві дискусії виникають навколо форм на кшталт «адвокатка», «адвокатеса», «адвокатиня» — іноді це навіть переходить у кумедні жарти. Але насправді фемінітиви це те, що виокремлює нас як жіноцтво. Особливо мені імпонує «дослідниця» — воно має глибину і тяглість ще з 1930-х років.
7. Важко виокремити одне право, адже важливими є і право на освіту, і право на особисте життя, і право на участь у політичних процесах. Але всі вони об’єднуються в одне — право на вибір. Коли жінка має право на вибір.
1. Олександра Бабецька — працюю в управлінні патрульної поліції, начальниця відділу зв’язків з громадськістю.
2. Мабуть в дитячому садку. Мені здається, що завжди доводилося брати на себе не стільки ініціативу, скільки відповідальність — і я цього не боялася.
3. Так, однозначно. У нашому управлінні абсолютно нормально сприймається жінка-керівниця. Немає бар’єрів у побудові кар’єри, немає поділу за статтю, жінки на керівних посадах є нормою.
4. З’являється інший погляд на ситуації — часто більш емоційний і глибший. Для ефективного вирішення проблем важливо, щоб були різні погляди, різний досвід — це не лише про жінок, а загалом про різноманітність і інклюзивність.
5. Якщо фемінітиви звучать природно і не надто претензійно, тому я тільки «за». Для мене не є проблемою, коли кажуть «начальник», хоча краще все ж підкреслювати важливість, що професія або звання — це також про жінок.
6. Не боятися звертатися по допомогу і не замовчувати проблеми. Завжди знайдеться хтось, хто вислухає і допоможе. Коли жінка мовчить, вона залишається з проблемами наодинці, і вони лише ускладнюються. Коли я проходила відбір, був дуже сильний конкурс, понад 20 людей на одне місце, і я до останнього не вірила, що мене візьмуть. Але якщо маєш мету — її можна досягти. Головне йти впевнено.
7. Я не можу сказати, що вдячна за якесь право, бо права — природні й належать нам апріорі. Але для мене цінними є право вибору і право на рівність — рівне ставлення до жінок і чоловіків без знецінення. Ці права потрібно постійно відстоювати.
1. Дарія Сидор — громадська активістка і феміністка, менеджерка з фандрейзингу в «Д.О.М.48.24».
2. Це відчуття виростало поступово і досі трансформується. Точкою відліку став проєкт у 14 років, коли я організувала простір, де жінки й дівчата могли відкрито говорити про насильство. Тоді я вперше усвідомила, що моя ініціатива здатна створювати безпечний простір для інших, і це змінило моє бачення себе. Важливим був і момент, коли колежанка, якій я довіряю й яку глибоко поважаю, представила мене як громадську активістку. Її слово ніби легітимізувало мою працю й дало впевненість говорити голосніше.
3. Так, зміни є і вони видимі, зокрема через вплив війни. Водночас ці процеси нерівномірні. Поряд із реальними кроками досі існують бар’єри — стереотипи, які складно помітити, але легко відчути. Важливо, що сьогодні активніше говорять про наставництво, поєднання професійного та особистого життя, про політики безпеки. Я бачу прогрес, але також чітко розумію: рівність — це постійна робота, яку потрібно робити щодня.
4. Передусім змінюється тон розмови й культура ухвалення рішень. Жінки часто приносять інші підходи до комунікації — більше уваги до ризиків, до людей за процесами, до етики. З’являється баланс між результатом і відповідальністю за команду, більше простору для співпраці й менше культу показової жорсткості. І ще одне важливе: присутність жінки створює прецедент. Інші жінки бачать приклад і знаходять у собі сили рухатися вперед з думкою: «якщо вона змогла, то зможу й я». Так було і зі мною.
5. Прості речі, які разом створюють великі зміни: ваш голос важливий, ваші помилки — це досвід, а ваша підтримка іншим — сила. Заповнюйте простір, не чекайте запрошення. Навчайтеся фандрейзингу, публічних виступів і правозахисної роботи — ці навички дають реальні інструменти впливу. І, що не менш важливо, знаходьте свої власні. Підтримуйте одна одну, бо інвестиція в сестринську солідарність повертається сторицею. І пам’ятайте — тримайте голову високо.
6. «Правозахисниця» — бо це слово містить дію, відповідальність і гідність. Мені близькі також слова, які точно називають те, що ти робиш: активістка, менеджерка, студентка-юристка, донька, сестра. Кожен фемінітив — це фрагмент ідентичності, який можна поєднувати без суперечностей. Обирайте ті, в яких упізнаєте себе, і не бійтеся змінювати їх разом із власним зростанням.
7. Передусім — за свободу в усіх її проявах. Як студентка, я особливо ціную право на освіту, бо воно відкриває можливості й дає інструменти для змін. Також для мене важливі право на гідність і право на участь у суспільному житті — бути почутою, впливати на рішення, створювати правила, які працюють для людей і задля людей. Я вдячна за те, що маю сьогодні, і водночас пам’ятаю: кожне право — це результат боротьби багатьох поколінь. Наш обов’язок — берегти й примножувати ці здобутки.
