Яблунів: Ярослава Боєчко, Цимбалюк Оксана, Роксолана Винник
«Можеш зробити для себе —
значить, можеш
допомогти іншим» 
Обличчя жіночого руху Прикарпаття, це не нова політична партія, це кампанія, присвячена жіночому лідерству в Івано-Франківській області та ролі жінок у захисті прав людини.
— історії жінок із наших громад, де жінки відповідають на питання:
1. Розкажіть про себе: звідки ви, чим займаєтесь?
2. Коли ви вперше відчули в собі лідерку?
3. Чи помічаєте ви, як за останні роки змінилося ставлення до жінок у вашій професії або сфері діяльності?
4. Що змінюється, коли жінка приходить у «традиційно чоловічу» сферу?
5. Яке головне послання або підтримку ви хотіли б передати жінкам саме з вашої громади?
6. Чи є фемінітив, який вам найбільше подобається?
7. За яке право ви сьогодні відчуваєте найбільшу вдячність або ж яке вам найбільш цінне?
1. Ярослава Боєчко, селище Яблунів, Косівський район. Я займаюся підприємництвом: ми виробляємо хлібобулочні вироби під власною торговою маркою «Домашня пекарня», маємо фірмовий магазин, а також працюємо у сфері туризму. Зокрема, розвиваємо котедж у лісі під назвою «Закапелок» — відпочинок без сусідів.
2. Мені здається, я була лідеркою з дитинства. Я завжди була досягаторкою: найкраща в класі, золота медаль у школі, червоний диплом в університеті. Це відчуття “бути першою, брати відповідальність” завжди були зі мною.
3. Так, ставлення змінилося. Частково — через війну, частково — через те, що жінок у бізнесі стало більше, а чоловіків менше. Сьогодні жінка-підприємиця сприймається як норма. Але раніше було інакше. Навіть коли люди приходили робити замовлення в пекарню, яка біля мого дому, вони питали: «А де ваші батьки?», потім: «А де ваш чоловік?». Ніби обов’язково мав бути хтось «головніший», з ким варто говорити, а не зі мною.
4. Мене почали бачити тоді, коли я сама почала говорити про себе. Коли перестала говорити «ми» і почала говорити «я». Раніше було: «ми зробили», «ми вирішили» — і тоді всі автоматично уявляли чоловіка. А коли я почала називати себе, свою роль, свою відповідальність, то мене помітили. Виявилося, що я сама робила себе непомітною.
5. Перше і головне — не боятися оформлювати ФОП, якщо ви щось робите: печете, вишиваєте, малюєте, займаєтесь ремеслом. Коли жінка офіційно стає кимось — у неї змінюється внутрішнє відчуття. З’являється відчуття права голосу, відчуття, що ти — не «просто так», а фахівчиня, підприємиця, майстриня. У нашій громаді дуже багато жінок, які щось роблять, але не називають це роботою. А це напряму впливає навіть на дітей.
6. Мені подобається слово «лідерка». Це те слово, з яким мені комфортно, воно для мене звучить природно і нормально.
7. Ми звикли, що в нас так багато прав, що важко сказати щось одне. Напевне за право одягати те, що ти хочеш, та говорити те, що ти хочеш.
1. Я Оксана Цимбалюк, з Косівського району, селище Яблунів. Хормейстер в будинку культури, хореограф у школі, приватний підприємець.
2. Перші відчуття лідерства були ще в школі, але тоді вони ховалися за стереотипами. Справжнє усвідомлення прийшло приблизно у 2016–2017 роках — у період, коли я зрозуміла, що можу бути опорою сама для себе. Переломним моментом стало розлучення. Тоді було страшно і важко. Відколи прийшла в “Д.О.М.48.24”, то відчула себе на висоті, відчула підтримку. Тут я вперше побачила, що зміни можливі.
3. Ніколи не відчувала. Я працювала з дітками і у творчій роботі з ними я ніколи не відчувала дискримінації. Але в підприємництві — так. Хоча ми часто говоримо про «чоловічі сфери», на практиці бізнесами дуже часто керують жінки, а публічно головою бізнесу вважають чоловіка.
4. Жінка часто є рушієм: ідей, процесів, відповідальності, «чорнової» роботи. На початку мого підприємницького шляху, у 90-х, було дуже страшно — не було ні досвіду, ні відчуття безпеки. Я займалася оптовою торгівлею біжутерією з 1994 року, працювала на ринку, потім в нас був ресторан і магазин. Після розлучення все змінилось. Лише нещодавно я знову почала підприємницьку діяльність — поступово, з нуля. Найважче — не фінанси, а внутрішнє виснаження і страх, що «не вийде». Моє оточення — це активні жінки з різними бізнесами. Ми підтримуємо одна одну морально, надихаємося, допомагаємо пройти страх того, що в мене не вийде і я не знаю, що зі мною буде.
5. Не боятися бути собою. Не боятися проявлятися. Робити те, що хочеться саме тобі, а не те, чого від тебе очікують. Повертатися до своїх мрій з дитинства — тих, які колись здавалися «неможливими». У роботі з дітьми я завжди намагаюся їм це донести та допомогти відкритися — через танець, спів, творчість. Я вчу їх не боятися, хотіти більшого, вірити в себе і пробувати. Це покоління буде іншим — і це дуже важливо.
6. Я не надаю цьому великого значення. Якщо ти справді лідерка — то тобі всеодно, як тебе називають. назва не має вирішального значення. Головне — знати, ким ти є.
7. За право жінки виражати себе, а жінки ж насправді емоційно багаті. Ми часто думаємо, що страх притаманний лише жінкам у далеких країнах, але насправді він дуже глибоко вкорінений і в нашому суспільстві. І дуже важливо, що сьогодні ми починаємо цей страх долати.
1. Роксолана Винник, проєктна менеджерка ГО “Д.О.М.48.24”.
2. Це сталося не одразу. Усвідомлення приходило поступово, але перший яскравий момент був ще в студентські роки. Ми з дівчатами подали заявку на реалізацію нашого проєкту — і коли нам повідомили, що саме нашу ідею обрали серед багатьох інших, це було дуже цінно. І коли ми почали реалізовувати, працювати з молоддю, я відчула, як це, коли ти робиш круті проєкти, йдеш проти стереотипів, береш відповідальність.
3. Не можу сказати, що саме в моїй сфері дуже помінялось ставлення. Але простежую, як за останні роки загалом ставлення до жінок змінюється. Жінки стали набагато активнішими, сміливішими, видимішими — і це змінило саму динаміку професійного середовища.
4. Коли жінки заходять у «нетипові» для них сфери, вони розширюють уявлення суспільства про можливе. Вони руйнують стереотипи й показують, що професії не мають статі, а компетентність і лідерство — це передусім про навички, досвід і сміливість.
5. Не бійтеся проявлятися — ваш голос і ваша присутність важливі. Підтримуйте себе та одна одну, адже саме в цій підтримці народжується справжня сила.
6. Мені близькі багато фемінітивів: психологиня, адвокатка, керівниця, лідерка. Вони звучать гідно і точно відображають реальність.
7. Вдячна жінкам, які вибороли право належати самій собі. Право на освіту, на роботу і гідну оплату праці, на участь у виборах, на вибір — виходити заміж чи не виходити. Ці права здаються очевидними сьогодні, але за кожним із них стоїть довга і складна боротьба.
