Франківськ: Наталія Вишневецька
«Можеш зробити для себе —
значить, можеш
допомогти іншим» 
Обличчя жіночого руху Прикарпаття, це не нова політична партія, це кампанія, присвячена жіночому лідерству в Івано-Франківській області та ролі жінок у захисті прав людини.
— історії жінок із наших громад, де жінки відповідають на питання:
1. Розкажіть про себе: звідки ви, чим займаєтесь?
2. Коли ви вперше відчули в собі лідерку?
3. Чи помічаєте ви, як за останні роки змінилося ставлення до жінок у вашій професії або сфері діяльності?
4. Що змінюється, коли жінка приходить у «традиційно чоловічу» сферу?
5. Яке головне послання або підтримку ви хотіли б передати жінкам саме з вашої громади?
6. Чи є фемінітив, який вам найбільше подобається?
7. За яке право ви сьогодні відчуваєте найбільшу вдячність або ж яке вам найбільш цінне?
1. Сьогодні в інтерв’ю Наталія Вишневецька, керівниця ГО “Д.О.М.48.24”.
2. Коли в школі заперечила вчительці, яка мене повчала, а я вважала, що я права.
3. Я змінила багато професій у своєму житті, тому однозначно відповісти складно. Якщо ж говорити про громадську організацію, то тут, швидше, справа не в гендерних стереотипах (адже в громадському секторі частіше працюють жінки — зокрема й через те, що оплата тут зазвичай нижча, ніж у бізнесі). Скоріш, є несприйняття самої професійності діяльності — багато людей не вважають це роботою 🙂 Чомусь думають, що в неприбутковому секторі працюють ті, хто не може знайти “нормальну” роботу (ха-ха).
4. Мені подобається бачити, коли чоловіки, які спочатку дивляться на тебе зі скептицизмом, сексизмом чи стражданням (якщо їх примусили прийти мене слухати), змінюють свій погляд на здивований, а потім — на зацікавлений. Мене дивує зворотній зв’язок, коли чоловіки роблять комплімент тому, що я розумна (ніколи не чула, щоб такі компліменти чоловіки робили чоловікам (може й роблять?)). Але жінку все ж спочатку оцінюють по зовнішності, а вже потім по професійним ознакам. Тому збільшення розумних жінок в чоловічій сфері, сподіваюсь, змінює таке ставлення.
5. Що вони мають мати в пріоритеті себе, а не чоловіка чи дітей. Потрібно підтримувати одні одних в родині, а не бути всім опорою. Це не егоїзм, це партнерство.
6. Мені закарбувалась історія Людмили Поклад, що “біологиня” звучить як “богиня”, не можу визначитися між цими двома.
7. Право на особисту свободу. Хіба не дивно, що колись більша частина людства належала комусь лише через те, що народилась в певній родині, певної статі чи кольору шкіри? І що досі багато хто думає, що людина щось комусь винна лише через її стать?
