Історії жінок. Любов Степанова
Мене звати Любов, я приїхала в Івано-Франківськ зі Скадовська Херсонської області. Там мене застала війна, а саме розбудив дзвінок сестри зі словами: “Прокидайся, на нас напали”. Я не можу не довіряти своїй сестрі, але мені не вірилось, як таке взагалі можливо. Перше, що я зробила, це відкрила фейсбук, відкрила коментарі під одним постом і вжахнулася.
Практично за день Херсонську область окупували, але Скадовськ залишався в стороні від траси, тому окупанти з’явились не першого дня. Спершу ми були впевнені, що ось-ось нас звільнять, що це ненадовго. Два-три тижні і все скінчиться. Коли вже в Скадовськ зайшли окупанти, то почали “пресувати” мирне населення, моїх знайомих, викрали нашого мера.
Зізнаюсь, було страшно бачити автомобілі з їхньою фашистською символікою у своєму місті, і коли загарбник проїжджає повз і дивиться тобі в очі. Ходили чутки, що їм наказали не руйнувати інфраструктуру Скадовська, бо вони планували літом оздоровлюватись. Було страшно, коли вони почали завозити важку техніку і розташовувати в дитячих таборах.
В Івано-Франківську я до цього моменту не була, тільки у Львові, який мені сподобався. Мені дуже приємне звучання української мови. У нас на півдні, в основному переважає російська, але я намагалась якомога більше використовувати українську. Це моя принципова позиція і дуже підтримую закон про мову, який набрав чинності. Франківськ мені подобається своєю цікавою архітектурою, привітними людьми, знову таки, мені приємно чути українську мову всюди.
З кожним днем більше пізнаю це місто і воно мені все більше і більше подобається. На майбутнє я планую все-таки залишитися. Тому що повертатися в Скадовськ, який зараз окупований я не можу, а потім все ж там залишаться ті зрадники. Навіть люди, про яких я не могла подумати.
Про простір “ВДОМА” я дізналась від своєї доньки, в якої тут працює подруга. Так склалось, що вони зав’язали знайомство ще до війни. А перед самою війною моя донька вирішила, що вона хоче жити в Івано-Франківську і встигла переїхати на початку лютого. Потім це стало мені в нагоді, тому що я мала куди виїхати з окупації.
Проєкт “Безпечні простори” надав мені можливість відвідувати заходи, які вони організовують для жінок. Це дійсно безпечні простори, де жінки можуть спілкуватися, розповідати про свої проблеми, а також чути поради, якщо вони того хочуть. І це мені здається дуже ненав’язливим моментом, який дійсно допомагає зрозуміти що ти відчуваєш.
В залежності від того, яка тематика подій, одні дають розрядку, другі дають розуміння того, що я не одна в цьому світі з такими проблемами. Не можу сказати, що від цього стає легше, але розумію, що я дійсно не одна. І якщо мені буде потрібна допомога – я можу звернутися.
Я ВПО з квітня 2022 р., в Івано-Франківську зареєстрована з червня 2022 р. І з червня до листопада не отримувала матеріальну допомогу для ВПО. Неодноразово зверталася до відповідних органів з цим питанням, але у відповідь отримувала тільки відмовки.
18 вересня я відвідала захід “Зустріч з жінками-лідерками”, який проводила ГО Д.О.М.48.24 разом зі структурою ООН Жінки Україна, де Мар’яна Вершиніна провела дуже цікаву лекцію про проблеми, що виникають в області освіти. І хоч моє питання стосується зовсім не освіти, я взяла на замітку дуже цінний лайфхак, завдяки якому я дуже швидко розв’язала своє питання. Він про те, що необхідно всюди просити письмову відповідь і звертатися письмово. Усно мені казали відмовки, тому я писала звернення, просила надати відповідь, і вуаля, прийшли кошти.
Головне, що змінилось в моєму житті – це те, що я знайшла роботу (а саме завдяки рекомендаціям подруги моєї доньки). Це дуже важлива подія, і тепер можу ще раз зітхнути з полегшенням. Завдяки “Безпечним простором” я познайомилась з багатьма жінками, з якими я можу спілкуватися, навіть ділитись своїми проблемами або спитати про допомогу. Я дуже рада, що в мене була нагода побувати на заходах, з останнього це була подія по самозахисту. Тренер нас попередив, що після перемоги є ймовірність гіршої кримінальної ситуації, ну як це завжди буває після війни. Так що нам треба захищатися і думати про свій захист.
Історію створено в межах проєкту “Безпечні простори” для жінок і дівчат в Івано-Франківську та області.
Цей проєкт реалізується ГО “Д.О.М.48.24” разом зі структурою ООН Жінки Україна в рамках проєкту «Розбудова демократичного, мирного та ґендерно рівноправного суспільства в Україні», що впроваджується ООН Жінки в Україні за фінансової підтримки уряду Норвегії.
