Звіт за підсумками дослідження потреб ВПО
Дослідження потреб внутрішньо-переміщених осіб в Івано-Франківській області і розробку рекомендацій виконано ГО «Д.О.М.48.24» за підтримки Уряду Канади у рамках проєкту «Жінки України: залучені, спроможні, незламні», що впроваджується організацією Пакт.
Інформація, яка представлена у цьому звіті, викладена за підсумками опитування, та не обов’язково відображає погляди Уряду Канади і організації Пакт.
Для проведення даного дослідження було використано два інструменти – фокус-групи та анкетування. Це зумовлено необхідністю дізнатися про ситуацію на четвертий-п’ятий місяць повномасштабного вторгнення з точки зору внутрішньо переміщених осіб і отримати глибинні відповіді безпосередньо від них.
Анкетування відбувалося перед фокус-групою.
Метод фокус-груп дозволив створити безпечне коло для сприяння відкритості учасників/-ць, для виявлення їхніх поглядів, ставлення до проблем та пошуку їх вирішення.
Дати проведення дослідження: 13.06.2022-21.07.2022
Фокус-групи проводились в таких містах: Івано-Франківськ, Калуш, Галич, Лисець, Тисмениця, Коломия.
Кількісні характеристики фокус-груп* (за результатами анкетування)
*Дані не є репрезентативними і характеризують лише опитану групу людей
Висновки за результатами фокус-груп
Потреби ВПО та наявність ресурсів для їх задоволення:
- практично всі респонденти з окупованих та загрожених територій повідомили, що привезли з собою мінімум речей (у порівнянні з 2014 роком, у ВПО була можливість повернутися на окуповану територію за речима або вивезти їх іншим чином)
- З опитаних 86 осіб, лише 16 осіб вказали, що їхніх доходів ледь вистачає на їжу, проте, для абсолютної більшості опитаних, навіть якщо доходів достатньо для проживання і харчування, є проблемним купувати одяг і взуття, тим більше – техніку і інші цінні речі
- Мати лише роботу чи лише житло недостатньо, люди очікують на комбінацію “житло+робота”
- відсутність місць або закриті заклади дитячої шкільної та позашкільної освіти є бар’єром для працевлаштування. Також не можуть працювати ті, хто доглядає за старшими членами родини та людьми з інвалідністю, хоча до переселення дехто працював (особливо це стосується тих, хто проживає в місцях компактного проживання)
- родини талановитих дітей вирішують питання підтримання форми та продовження тренувань самостійно, без підтримки державних органів, часто не мають доступу до місць проведення тренувань
- перекваліфікація цікава тоді, коли гарантує працевлаштування
- при пошуку зйомного житла ВПО стикаються з дискримінацію, завищеними цінами, відмовою поселяти великі родини, родини з домашніми тваринами
- респонденти називали різні варіанти допомоги з житлом, на які вони могли б погодитися, проте існує недовіра державним програмам
«Брали з собою мало речей, бо в нас кішка і собака. Сказали нам: «Або кішка і пес, або речі». Ми взяли рюкзак і тварин».
“В квартиру брати вони не хочуть, бо нас 7 осіб. Кажуть максимум 4 особи. Кажуть поселимо 4 особи в одну квартиру, решту в іншу, але як? Ми ж одна сім’я”.
Ставлення ВПО до різних видів допомоги, досвід користування різними сервісами:
- надання допомоги часто є неорганізованим (відсутні канали інформування, неорганізовані черги, відсутність узгодженості між надавачами допомоги, пріоритети надання допомоги лише певним групам залишають інші групи зовсім без допомоги), що ускладнює її справедливе розподілення
- в менших містах надання допомоги є дуже обмеженим, відрізняється від міста до міста
- на момент проведення фокус-груп було багато скарг на виплати державної допомоги ВПО (помилки в реєстрації, заплутана система зняття\переведення в інші міста та т.і.). Багато респондентів заявляли, що хоча давно зареєструвались, виплат ще не отримували
- в усіх містах, крім Коломиї, учасники повідомили, що їх потреби не вивчались соціальними службами, лише збирались потреби благодійними та громадськими організаціям
- ВПО, які проживають в квартирах, відчувають до себе менше уваги, ніж до ВПО, що проживають в місцях компактного поселення
- немає єдиного інформаційного ресурса з доступом до необхідної інформації, відомого респондентам (групи для ВПО, де така інформація надається, налічують до 3000 осіб), серед загальновідомих джерел називають канали очільників територіальних громад
- в усіх фокус-групах відгуки про медичну допомогу були виключно позитивними. Проте, багатьом не вистачає коштів на планові медичні процедури (наприклад, лікування зубів, протезування, операції), а також на ліки при хронічних, онкологічних захворюваннях та інвалідності (наприклад, епілепсії).
«Незручним є те, що інформація розкидана. Немає єдиного центру, який відповідав би всім потребам. Там трошки, тут трошки. Хотілося б мати якийсь цілісний центр. А його немає…»
«В мене запитували, але враження було, що запитували для того, щоб почути, що нічого мені не потрібно. Оскільки в мене діти, то куди б ми не приїхали, то скрізь потрібно стати на облік у службі у справах дітей. Коли ми приїхали, то стали тут на облік, прийшли до нас соціальні працівники, подивилися, як ми живемо і питають: «У вас же ніяких потреб немає? Чи є якісь потреби?». От якось так»
Інформація щодо особистих мотивів, сподівань ВПО стосовно виходу з кризової ситуації, спричиненої російською збройною агресією:
- спостерігається неготовність говорити про травматичний досвід, лише в 2 групах з 15 учасники в деталях розповідали про те, як виїжджали та як живуть зараз
- є випадки неусвідомлення потреби в правових консультаціях, незнання місць для звернення за такою допомогою (зокрема, в менших містах)
- багато дискомфорту і дискримінації спричиняє незнання української мови та спілкування російською, є багато прояві мови ворожнечі
- негативне ставлення до чоловіків (як при наданні послуг, так і від місцевої громади)
- переважна більшість респондентів (94% опитаних) не розглядає виїзд з поточного міста і місця проживання, тримаються за наявне місце, навіть якщо умови є незадовільними або є ризик виселення в близькому майбутньому
- але більшість і не розглядає в даний момент Івано-Франківськ як нове місце проживання, чекають на повернення додому або пріоритетом є наявність роботи.
- існує ризик повернення ВПО на окуповані території – за відсутності доступного житла та роботи деякі респонденти розглядають повернення, якщо житло і робота є в окупованих рідних містах; є випадки повернення через негативне ставлення через спілкування російською мовою; в багатьох респондентів (34% з опитаних) в окупованих чи загрожених містах лишились рідні.
«Просто взять в пример меня. Ребята по 20-25 лет ко мне вполне адекватно относятся. Нет презрения за русский. Но если взять сестру, то дети в возрасте от 9 до 13 лет, я не могу назвать их адекватными. Неоднократно были случаи, когда ходил на разборки за нее. Я считаю это неадекватный поступок, что мальчик плюнул ей в лицо за то, что она просто с ним поздоровалась по-русски, сказала “Привет!”».
«Якщо територія буде окупована, то однозначно туди повертатися ми не будемо. Якщо місто буде не окуповане, а житло буде ціле, то план буде такий: повернутися, продати житло, якщо можна хоч щось виручити за нього, бо місто там вже не придатне до життя».
Повний текст дослідження можна знайти за посиланням.
Презентація результатів дослідження на круглому столі 6 вересня 2022 року:
