«Будь сильною, протидій насильству!»

Заходи, що відбулися в рамках проєкту:

1. Курси самозахисту.

85 жінок за 2 місяці мали можливість пройти навчання прийомам фізичного самозахисту. Проте, найголовнішою порадою від тренера є намагатися не потрапляти в ситуації, в яких ці прийоми можуть знадобитися: уникати темних місць, не боротися за цінні речі, якщо грабіжники хочуть їх забрати (здоров’я цінніше за речі), придбати зброю (газовий балончик) та навчитись швидко бігати 🙂

2. Психологічні курси

41 особа пройшла психологічні курси з протидії насильству. Кризові ситуації, поведінка в конфлікті, приборкання емоцій та портрет потенційного насильника, а потім робота в практичних терапевтичних групах – таку програму пропонували ми нашим учасникам і учасницям. 

3. Тренінг з гендерних ролей та гендерної рівності в Україні

18 осіб відвідало 2  тренінги. Короткі тези тренингу:

• 60% жінок не ідентифікують фізичне насилля над собою (не вважають насиллям, коли їх штовхають, дають ляпаса та т.і.), відповідно, такі випадки не реєструються і не афішуються (статистика)
• Питати дозволу – це може бути також проявом насилля. Якщо це не взаємна практика в родині – обговорювати покупки чи планувати витрачання грошей, то дозвіл, який видається одною зі сторін, може трактуватися як обмеження дій, тобто насилля.
• Насильство часто виникає, коли є залежність (від місця проживання, дохід в іншої людини, допомоги та т.і.).
• Часто насилля є взаємним – одна сторона зазнає тиску і, як захист, починає теж продукувати насильницькі дії (наприклад, дружина. якій чоловік забороняє щось купити починає “шантажувати”  чоловіка невиконанням “подружніх обов’язків”, глузувати з нього порівнюючи з іншими та т.і.)
• “Жертва” найчастіше буде намагатися добрати ресурси: за нестачі часових чи матеріальних будуть використовуватися комунікаційні чи емоційні. Так, в суспільстві жінка, що має історично недостатньо матеріальних ресурсів, виробила інші, якими часто користується маніпулятивно: краса, капризи, ніжність.

4. Вистава документального театру “Склянка морквяного соку”

Вистава створювалась 10 днів під керівництвом режисерки Рози Саркісян та драматургині  Ірини Гарець та є  результатом дослідження теми насильства в житті мешканців Івано-Франківська.

Персонажі – 7 жінок, не професійні акторки. Всі історії, які показані через документальний театр – це свідчення людей.

За 2 тижні вистава була показана 2 рази в Івано-Франківську і 1 раз в Одесі, її побачили більше, ніж 100 глядачів.