Калуш: Наталія Захарова, Галина Серман, Аліна Бігун
«Можеш зробити для себе —
значить, можеш
допомогти іншим» 
Обличчя жіночого руху Прикарпаття, це не нова політична партія, це кампанія, присвячена жіночому лідерству в Івано-Франківській області та ролі жінок у захисті прав людини.
— історії жінок із наших громад, де жінки відповідають на питання:
1. Розкажіть про себе: звідки ви, чим займаєтесь?
2. Коли ви вперше відчули в собі лідерку?
3. Чи помічаєте ви, як за останні роки змінилося ставлення до жінок у вашій професії або сфері діяльності?
4. Що змінюється, коли жінка приходить у «традиційно чоловічу» сферу?
5. Яке головне послання або підтримку ви хотіли б передати жінкам саме з вашої громади?
6. Чи є фемінітив, який вам найбільше подобається?
7. За яке право ви сьогодні відчуваєте найбільшу вдячність або ж яке вам найбільш цінне?
1. Наталія Захарова — голова правління громадської організації УФРА та голова правління Прикарпатського промислового кластеру.
2. Мабуть з народження. У нашій родині жінки завжди були лідерками. Моя бабуся ніколи не вживала слова «фемінізм», але все своє життя була феміністкою.
3. Так. Особливо за час повномасштабного вторгнення, але й загалом впродовж останніх років. Раніше жінка на керівній посаді сприймалась як виключення, а зараз — це стає нормою. Жінки заходять не лише в корпоративне управління, а й очолюють великі навчальні заклади. Наприклад, ректорками стають жінки — і в Івано-Франківську, і у Львові. Це позитивна і правильна тенденція.
4. На прикладі Прикарпатського промислового кластеру видно, що спочатку існує упередження. Переважно в бізнесі, особливо у виробничому, керівники/ власники це чоловіки. Але з досвідом чоловіки самі визнають позитивні зміни. Жінки додають структурованості, дисципліни, здатності до діалогу. Наприклад, у логістичній компанії, що входить до кластеру, жінки-логістки показали кращі результати і прибутки компанії почали зростати на 20%. Інші виробничі та будівельні компанії також відзначають, що жіночі команди часто працюють якісніше: не запізнюються, не ходять на перекури, відповідальніші.
5. Зараз у жінок є найбільший шанс зайти в економіку й стати фінансово незалежними. Заходити в нетипові професії, заходити у виробництво. Тому що зарплати у виробництві можуть відрізнятись в 2-3-5 разів, порівняно з типово жіночими професіями. Наприклад, коли ви няня, ви заробляєте 8 тисяч, а коли ви операторка станка з числовим програмним керуванням, то 40 тисяч.
Жінкам потрібно давати не «рибу», а «вудку». Жінка з грошима має значно більший вплив на світ.
6. Професорка, директорка, керівниця. Вони мені подобаються, бо говорять про те, що жінка так само може управляти і мати владу. Абсолютно нормально мати владу і чоловікам і жінкам. Найкращі колективи, найкращі бізнеси, які заробляють великі гроші — там, де є паритет, а не домінування однієї статі.
7. За право на працю і гідну оплату праці. Багато жінок працюють, але не завжди отримують справедливу оплату за результат своєї роботи. Це право — ключове.
1. Мене звати Галина Серман, я майор поліції, начальник відділу превенції Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області.
2. Так, напевне в той момент, коли по своїй професії почала займатися протидією домашнього насильства. Я зрозуміла, що можу робити більше — допомагати людям, змінювати якість реагування поліції на такі повідомлення. Саме тоді почали проявлятися лідерські якості. З призначенням на керівну посаду лідерство стало не стільки про статус, скільки про відповідальність.
3. Так. Жінок у поліції стало значно більше, навіть у Калуському відділі поліції. Щодо ставлення — воно однакове, ми рівні, ми поліцейські і не маємо поділу на «поліцейський чоловік» і «поліцейська жінка».
4. З’являється гармонія, робота набуває кращих барв, жінка підсилює простір. Десь кажуть, що робота в поліції — це не «нежіноча» професія, жіноча. Можна бути і красивим, розумним, сміливим поліцейським. Сьогодні жінки в Україні поєднують дуже багато ролей — захисниці, поліцейської, мами, жінки.
5. Сили! Не мати страху перед самореалізацію. Вірити в себе, дбати про себе, пам’ятати, що ти — жінка, вразлива і сильна водночас. Ми звикли віддавати, але важливо і наповнювати себе, не залишати внутрішньої порожнечі. Я багато працюю з жінками, які перебувають у складних життєвих обставинах. І завжди кажу: не бійтеся йти до кінця. Немає безвихідних ситуацій. Є шлях, є допомога, є підтримка. Головне — не замовчувати проблему і не зупинятися на півдорозі, це робота не одного дня.
6. Зараз фемінітиви не вживаються, в нас йде поділ по рангах. Загалом я вважаю, що ми всі рівні. Десь чоловіки сильніші, але це не означає, що жінка не може бути на керівних посадах, чи не вміє керувати, стратегічно роздавати команди, тощо. У нашому відділі, до речі, багато керівних посад займають жінки.
7. За право працювати на рівних. Сьогодні жінки мають такі самі можливості вступати на службу, навчатися, займати посади. Навіть в умовах війни жінки стали рівноцінними партнерами чоловіків.
1. Аліна Бігун — керівниця благодійної організації, благодійного фонду «Крила підтримки». Також — завідувачка сектору у справах сім’ї та гендерної політики, уповноважена особа з питань запобігання та протидії домашнього насильства і насильства за ознакою статі у Калуській міській територіальній громаді.
2. П’ять років тому — у момент, коли зрозуміла, що можу очолити жіночу громадську організацію.
3. Так, ці зміни помітні. До жінок почали більше прислухатися, більше рахуватися з їхньою думкою. Зараз ми багато говоримо про гендерну рівність, а війна змусила жінок брати на себе більше відповідальності. У соціальній сфері жінки завжди були в більшості, але тепер вони стають більш впевненими, займають керівні посади, їх більше поважають і сприймають як спроможних лідерок.
4. Зменшується рівень напруги у робочих, ділових і особистісних стосунках між жінками та чоловіками. Зростає повага до жінки, з її думкою рахуються, її рішення сприймають серйозно. Жінки стають активнішими, впевненішими, частіше займають керівні посади. Загалом знижується рівень стереотипності, а рівень рівності зростає — і в громаді, і в суспільстві.
5. Не боятися діяти й приймати рішення. Ставати впевненішими в собі та бути агентками змін у власному житті.
6. Лідерка.
7. За право на освіту. Я все життя навчаюся і переконана: якщо хочеш вести за собою інших, ти маєш постійно розвиватися, вчитися й удосконалюватися.
